Вівторковий телескоп: Рідкісний погляд на маленький місяць
Відкриваючи темні сторони Деймоса
Деймос, менший з двох супутників Марса, часто залишається в тіні свого більшого брата Фобоса. З середнім радіусом всього 6 км і середньою орбітальною відстанню 23 460 км від поверхні Марса, Деймос у нічному небі планети ледве яскравіший за Венеру, видиму з Землі. Проте цей крихітний світ має величезну наукову цінність: його низька гравітація, примітивний реголіт та стабільна орбіта роблять його природною лабораторією для досліджень малих тіл і потенційною базою для майбутніх місій на поверхні Марса.
Гравітаційний маневр космічного апарата ESA Hera
15 квітня 2025 року космічний апарат ESA Hera здійснив класичний гравітаційний маневр, пролетівши на відстані 300 км від Деймоса зі швидкістю приблизно 5,6 км/с. Спочатку призначений для дослідження відхилення астероїдів на об’єктах Дидимос і його супутнику Диморфос, Hera скористався системою супутників Марса для точного налаштування своєї траєкторії. Під час пролітного маневру камера для зйомки астероїдів (AFC) зафіксувала багатофільтрові зображення Деймоса, які пізніше були об’єднані та штучно підфарбовані для підкреслення поверхневих особливостей. AFC використовує CCD з роздільною здатністю 1024×1024, полем зору 10° та спектральним діапазоном 400–700 нм, забезпечуючи роздільну здатність менше 10 м/піксель під час найближчого підходу.
Орбітальна динаміка та механіка гравітаційних маневрів
Зустріч Hera з Деймосом ілюструє розвинені принципи проектування місій. Пролетівши за Марсом відносно Сонця, Hera отримала близько 200 м/с приросту швидкості без витрат пального. Планувальники місій в ESA та Лабораторії реактивного руху NASA використали високоточні ефемериди та новітні моделі гравітаційного поля (GMM3 від MRO) для розрахунку збурень, викликаних Фобосом і екваторіальним горбом Марса. Цей проліт уточнив траєкторію Hera в напрямку Дидимоса, заощадивши приблизно 15 кг гідразину.
Склад поверхні та аналіз реголіту
Передпролітні спектральні дані свідчили про те, що Деймос має хондритний склад, з поєднанням вуглецевих і силікатних матеріалів. Спостереження AFC, доповнені вбудованими інфрачервоними радіометрами, зараз обробляються для картографування варіацій альбедо та виявлення виходів, багатих на олівін. «Розуміння структури реголіту Деймоса є ключовим як для науки, так і для інженерії — його пористість впливає на стратегії посадки та потенційне використання ресурсів на місці», — зазначає доктор Марія Зубер з MIT, кафедри Землі, атмосфери та планетарних наук.
Перспективи майбутніх досліджень: MMX та повернення зразків
Японська місія з дослідження марсіанських супутників (MMX), запланована до запуску в 2024 році та прибуття в 2026 році, продовжить справу Hera, здійснюючи кілька пролітів як над Фобосом, так і над Деймосом перед спробою повернення зразків з Фобоса. Дані Hera допоможуть уточнити навігацію та систему відбору зразків MMX, яка повинна враховувати мікрогравітацію та розсипчастий поверхневий реголіт. Кампанія NASA з повернення зразків з Марса також може використовувати Деймос як пункт зберігання для зразків з поверхні Марса, застосовуючи аеробракові мікроландери для транспортування матеріалів назад до орбітальних платформ.
- Авторство зображення: Європейське космічне агентство
- Камера для зйомки астероїдів Hera: CCD 1024×1024, поле зору 10°, спектральний діапазон 400–700 нм
- Параметри проліту: найближчий підхід 300 км, приблизна швидкість 5,6 км/с, приріст швидкості ∼200 м/с
- Майбутні місії: MMX JAXA (прибуття в 2026), NASA Mars Sample Return (планування на 2030-ті)